Жив собі колись... Мені завжди хотілося почати так якусь розповідь.
Як казку. А тут якраз є про кого. Так ось: жив собі в українському місті Чернігові маленький хлопчик. Він дуже хотів мати собаку. І тато подарував йому цуценя, біле з рудими плямами. Цуценя виявилося дуже розумним. Тож тато навіть почав брати його із собою на роботу, щоб допомагало. Ви скажете: хіба собаки ходять на роботу? Ще й як! Собаки мають безліч корисних професій!
А потім на країну хлопчика, на його рідне місто напали вороги. Почали обстрілювати ракетами, руйнувати будинки, школи. Навіть по землі стало небезпечно ходити через ворожі пастки – міни. І ось тут наш песик показав себе справжнім героєм. Бо виявилося, що він вміє знаходити ці міни та вказувати на них рятувальникам. Оскільки сам він маленький і легенький, йому міни зашкодити не можуть, бо для них він ніби невидимий.
Так уся Україна та світ дізналися про маленького пса-рятувальника на ім’я Патрон. І щодня в його акаунт в Інстаграмі надходять дитячі малюнки з усього світу. Мабуть, у нього нині більше портретів, ніж у деяких людей! При цьому Патрон – дуже скромний пес: він просто любить свого господаря та смаколики.
Ось так у дітей з’явився свій особливий захисник.
Як добре, що це не казка, а реальність! Адже на війні так мало світлих моментів.
А діти всюди однакові. І ви не повинні жити у війні, не повинні знати, що таке обстріли та бомбосховища. Всі мають право на безпечне дитинство. Всі мають право на дім, школу, друзів.
Натомість половина українських дітей нині все це втратила. Знаю, що мене зараз читають польські школярі. Напевне, у вас також з’явилися українські однокласники. Будь ласка, станьте друзями для них. Їм зараз дуже потрібна ваша дружба й підтримка.
Чуйність і доброта долають будь-яке зло та морок.
Коли ми вивозили за кордон, у безпеку маленьких вихованців дитячого будинку з Краматорська, з ними їхала кішка Соня – друг та антистрес для всіх. Цілу дорогу вона сиділа по черзі в кожної дитини на руках. Соня – теж справжній рятівник, як Патрон. Бо вона рятує від суму, зневіри, самотності. Тож давайте всі будемо такими, як Соня й Патрон, – даруватимемо радість, спокій і надію. І тоді в жодного зла на землі не буде шансу забрати усмішку в дитини.
ОЛЕНА ЗЕЛЕНСЬКА